Пам’ятка по запобіганню захворювання на ентеровірусну інфекцію

 

   Ентеровірусні інфекції належать до кишкової групи інфекцій, характеризуються різноманітністю клінічних проявів від легких гарячок і простого носійства вірусу до затяжних менінгоенцефалітів, міокардитів, міалгій та інших клінічних форм, обумовлених ураженням центральної нервової системи, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, м’язової системи, легенів, печінки, нирок та інших органів.

   Ентеровірусними інфекціями хворіють лише люди. Захворювання спостерігаються переважно у дітей молодшого віку (3-10 років). Вхідними воротами інфекції є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів або травного тракту, де вірус розмножується, накопичується і викликає місцеву запальну реакцію, що виявляється симптомами ангіни, гострого респіраторного захворювання, фарингіту або кишкової дисфункції. В результаті подальшого попадання вірусів у кров вони розносяться по усьому організму і осідають в різних органах і тканинах.

    Найчастіше зараження  відбувається при вживанні в їжу забруднених вірусами овочів і фруктів, забрудненої питної води. Віруси потрапляють на овочі та фрукти при їх удобрюванні незнезараженими стічними водами. Деякі ентеровіруси виділяються із секретом слизових оболонок дихальних шляхів, що може сприяти реалізації повітряно-крапельного механізму передачі. Відзначаються випадки зараження контактно-побутовим шляхом – через забруднені руки, предмети побуту.

   Імунітет після перенесеного захворювання досить тривалий (до декількох років), але зазвичай лише до того типу ентеровірусу, що викликав захворювання.

     Для ентеровірусних інфекцій характерна літньо-осіння сезонність.

     Клінічні прояви. Інкубаційний період складає від 2 до 10 днів. Клініка захворювання різноманітна, тому можна припустити присутність кількох різних патологій. Більшість випадків протікає безсимптомно, але велика частина клінічно помітних проявів – це простудоподібні захворювання.

 Найпоширенішими ознаками захворювання є: підвищення температури до 39-40 градусів, слабкість, головний біль, болі в м’язах, можлива нудота, блювота і пронос. Характерні особливості м’язових болів – болі різкі, спастичні, виникають нападами, посилюються при кашлі, рухах. Типовим клінічним проявом є почервоніння шкіри обличчя та шиї, іноді з появою макуло-папульозних висипань.

   При проникненні вірусу в центральну нервову систему можливо її враження з розвитком асептичного менінгіту, менінгоенцефаліту або паралітичних поліомієлітоподібних форм.

  Перебіг захворювання - переважно легкий або середньої важкості, видужання настає в терміни від кількох днів до 2-3 тижнів. Прогноз погіршується у разі важкого перебігу, розвитку ускладнень. Деякі ускладнення (в основному з боку нервової системи) можуть закінчитися смертю хворого, або залишити після себе стійкі функціональні порушення. Найбільшу небезпеку ці інфекції становлять для осіб з імунодефіцитними станами.

   Найбільш поширеною і важкою формою ентеровірусної інфекції є серозний менінгіт. Головні симптоми серозного менінгіту: висока температура, виражений головний біль, блювотний рефлекс, який не пов’язаний з прийомом їжі, біль у спині, подразнення носоглотки, гіпертонус м’язів потилиці (людина не може нахилити голову і притиснути підборіддя до грудей). Хворі з подібними проявами повинні негайно звернутись до лікаря та пройти поглиблене лабораторне дослідження.

     Ентеровірусна інфекція може проявлятися у вигляді енцефаліту, безжовтяничного гепатиту, лімфаденітів, вражати серцеву сумку (перикардит), брижі кишечника, провокувати розвиток інших захворювань.

    Ентеровірусна інфекція, що протікає у формі менінгіту, менінгоенцефаліту, енцефаломіокардіту новонароджених, може ускладнитися набряком мозку, епілептоїдними приступами, психічними розладами. Ентеровірусна інфекція, що протікає у важкій формі, може сприяти розвитку пневмонії, гострої дихальної недостатності.

  Специфічні заходи профілактики ентеровірусних інфекцій (вакцина) не розроблені. Загальна профілактика включає заходи по недопущенню забруднення об’єктів навколишнього середовища (водойми, грунт, харчові продукти) каналізаційними стоками, забезпечення населення безпечними в епідемічному відношенні продуктами харчування, якісною питною водою, дотримання санітарно-гігієнічних вимог при знешкодженні стічних вод, забезпечення належного санітарно-гігієнічного стану навчальних закладів.

     З огляду на вищевикладене та з метою попередження виникнення ентеровірусних інфекцій  рекомендуємо:

• своєчасно звертатися за медичною допомогою при появі симптомів інфекційного захворювання (висока температура тіла, сильна головна біль, блювота, що не приносить полегшення, пронос, висипання на шкірі) та дотримуватися простих профілактичних заходів для запобігання інфікування ентеровірусами та збудниками інших небезпечних кишкових інфекцій;

• по можливості уникати контактів з особами, які мають ознаки інфекційного захворювання, обмежувати контакти дітей раннього віку, скоротити час перебування у місцях масового скупчення людей і в громадському транспорті;

• суворо дотримуватися правил особистої гігієни, ретельно мити руки перед їжею, після повернення з вулиці і після кожного відвідування вбиральні; обробляти руки дозволеними для цих цілей дезінфектантами; при кашлі і чханні рекомендується прикривати ніс і рот одноразовими серветками і викидати їх після використання в сміттєву урну, після чого вимити руки або обробити їх вологою серветкою. Не забувати помити руки дітям, змалку привчати їх до правил особистої гігієни;

• регулярно мити и утримувати в чистоті дитячі іграшки;

• придбані на базарах чи у торговельній мережі овочі і фрукти перед вживанням ретельно промивати проточною водою;

• при вологому прибиранні приміщень використовувати дезінфікуючі засоби, частіше провітрювати приміщення;

• рекомендовано пити воду (водопровідну, з криниць) після кип’ятіння – це страховка від багатьох захворювань;

• збудники ентеровірусних інфекцій знаходяться у всіх водоймах без винятку, тому не можна купатися в непроточних водоймах і фонтанах, у місцях несанкціонованих пляжів, заковтувати воду під час купання;

• не можна пити воду з неперевірених джерел; при споживанні напоїв у закладах громадського харчування, торговельних точках чи з питних фонтанчиків використовувати індивідуальний одноразовий стаканчик. При відсутності можливості придбання бутильованої води можна використовувати охолоджену кип’ячену воду.

  Дотримання цих нескладних правил надійно захистить  від ентеровірусних инфекцій. Якщо ж захворювання не вдалося уникнути, то не потрібно займатися самолікуванням. При появі перших симптомів інфекційного захворювання потрібно НЕГАЙНО ЗВЕРНУТИСЯ ЗА МЕДИЧНОЮ ДОПОМОГОЮ  ДО ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ!