Консультація для батьків

«Розвиток мовленнєвої творчості дітей

у сім'ї під час роботи з казкою»

​

   Діти, які спілкуються вдома українською мовою, на четвертий рік життя мають істотний словниковий запас, певною мірою опановують мовленнєві та гра­матичні навички.

       Якість володіння рідною мовою залежить від:

• рівня культури того мовленнєвого середовища, у якому перебуває дитина;

• уваги, яку приділяють батьки розвитку мовлення дитини;

• загального розвитку малюка.

   У роботі з дітьми рекомендується використовувати усну народну творчість, дитячий фольклор, вірші та оповідання українських письменників. Усе це є не­вичерпним джерелом розвитку мовлення, збагачення словникового запасу і разом із тим сприяє формуванню загальної культури дитини, прищеплює почуття лю­бові до рідної мови, поваги до українського народу, його традицій, звичаїв. Використання фольклорних матеріалів, народних традицій сприятиме вихованню доброти, чуйності, лагідності, чемності.

    Спілкуючись із дітьми вдома, батьки повинні ви­являти зацікавленість до всього, чого навчають малят у дитячому закладі, підтримувати, заохочувати, при­щеплювати цікавість до українського слова. Робота над розвитком мовлення дітей — це вдосконалення звуковимови, збагачення словникового запасу, розви­ток граматичних умінь, умінь спілкуватися між собою (вести діалог), а також зв'язно, послідовно розповідати про побачене, почуте. Дорослим необхідно виявля­ти інтерес до розповідей дітей, заохочувати до них. Уміння розповідати дає дитині велике задоволення, поліпшує її настрій, зміцнює віру в свої сили. Діти дуже люблять слухати розповіді не тільки дорослих, але й своїх товаришів. Практика підтверджує, що діти-розповідачі користуються серед своїх товаришів великою повагою.

       Навчити дітей розповідати — це важливе завдання як дитячого садка, так і батьків. Уміння зв'язно і по­слідовно розповідати відіграватиме неабияку роль у шкільному навчанні. Адже успішно навчатися — це означає вміти послідовно викладати засвоєні знання, що тісно пов'язані з розвитком логічного мислення. Ли­ше в результаті систематичного, планомірного навчан­ня та вправляння діти зможуть навчитися розповідати.

   На 5-му році життя діти мають розповідати за до­помогою вихователя відомі їм казки та оповідання, а також учитися розповідати про те, що їх цікавить.

  Важливим завданням для розвитку мовленнєвої творчості дітей є вміння переказувати. Уже в старшій групі діти переказують відомі їм казки та коротенькі оповідання. Твори для переказів потрібно добирати не­складні, з цікавим змістом, художні, написані образно і зрозумілою дітям мовою. Переказуючи літературний твір-казку, оповідання, дитина збагачує свою мову, глибше усвідомлює зміст твору, його образи. Дуже добре переказують діти народні казки про тварин. Казка захоплює їх своєю художньою мовою, дієвістю, повторенням виразів, розмов, пісеньками («Колобок», «Рукавичка», «Коза-Дереза»).

       Які ж вимоги ставляться до переказу?

   Дитина повинна переказувати зміст твору, не про­пускаючи істотних деталей, правильно розуміти смис­лове значення його провідної ідеї. Якщо на це не звер­тати уваги, дитина звикне поверхово сприймати зміст творів і часто в подальшому його спотворюватиме.

     Хочеться сказати ще кілька слів про художні тво­ри, з якими знайомимо дошкільнят. Спочатку варто добирати такі казки, які ви можете не читати, а пе­реповідати дітям. Це дасть змогу бачити очі дітей, їхню реакцію на вашу розповідь. Хіба, утупившись у книжку, допоможеш собі мімікою, жестами? Не уривайте свій переказ перекладом чи поясненням, адже так порушується цілісне сприймання твору. Не переймайтесь через те, що дитина щось не розуміє: окремі незнайомі слова звучатимуть в її свідомості немовби чарівна музика, збуджуватимуть цікавість, стимулюватимуть процес пізнання.

   Розповівши чи прочитавши казку, завжди слід ставити заздалегідь продумані запитання, щоб з'ясувати, чи зрозуміла дитина зміст твору. Запропонуйте дитині переказати казку комусь із рідних чи друзів. Стежте за мовою дітей, за правильністю побудови речень, за тим, щоб вони не пропускали істотних деталей. Самостійне придумування казок сприяє розвитку творчих здібностей дітей, що є одним із важливих завдань виховання молодого покоління. Підготовча робота до таких самостійних розповідей проводиться з чотирирічного віку. Дітей навчають описувати іграшку, картинку, переказувати відому їм казку, невеликі літературні твори, придумувати оповідання самостійно. Тема казки має бути близькою дітям, пов'язаною з їхніми інтересами, захоплювати їх. Лише за цієї умови активно працює творча думка дітей, вони пригадують різні події та ситуації з власного досвіду, комбінують їх, створюють нові. Під час цієї роботи розвивається мовлення дітей. Для того щоб дитині було легше складати казку або оповідання, дорослому слід підказати різні варіанти розвитку подій у своїх казках. Наприклад, пропоную­чи дитині тему «За грибами, ягодами», слід зазначити: хто пішов до лісу? Для чого вони (діти) пішли до лісу? Що з ними трапилось? Кого зустріла дівчинка, коли повернулася назад додому? Хто їй допоміг?

   Дуже корисно, коли дорослий розповідає початок казки, а дитина придумує її кінцівку. Діти люблять вигадувати кінцівки відомих їм казок. Наприклад, коли Лисичка хотіла з'їсти Колобка, то поламала зуби, адже він котився по стежині на сонечку і засох.

   Для створення казки потрібно не лише вміти ви­значати ті завдання, що постають перед персонажами у нових умовах, але й бачити шляхи їх розв'язання. Рівень знань дорослого щодо прийомів та методів твор­чої діяльності має бути досить високим.

     Для того щоб, фантазуючи, навчитись змінювати казку, характер героїв, спосіб мислення, дії, зовніш­ність, слід навчитись роботи сміливі припущення, абстрагуватись.

    Роботу з перетворення казки слід будувати за про­понованою схемою. Перш за все слід коротко відновити зміст казки, визначити основні риси характеру персо­нажів, особисті якості, суттєві дії в перебігу сюжету, спосіб дій. Потім, прийнявши один із запропонованих варіантів оновлення характеристик персонажів, зро­бити припущення:

• до чого призведуть вчинки героїв;

• які події можуть відбутися внаслідок тих чи ін­ших змін;

• як може змінитися сюжет казки;

• які нові проблеми постануть перед персонажами;

• які нові можливості з'являться в них через зміну їхніх особистих якостей (розумових, духовних, фізичних), щоб змінити ситуацію на краще, знайти вихід зі скрутного становища.

     Готуючись до створення нової казки, визначте: які риси героїв подобаються, а які — ні; які вчинки героїв уважаються гідними наслідування, а які — ні. Поміняйте місцями добрих та поганих персонажів або уявіть якісь зовсім незвичайні ситуації для сюжету казки. До цієї серйозної роботи можна залучати друзів, сестру або братика. Створювати казку — це цікава справа для всіх!